Професія рятувальника — це постійний виклик, де кожна секунда може змінити чиєсь життя. Олександр Кордюк, старший водій 6-ї державної пожежно-рятувальної частини міста Звенигородка, присвятив цій нелегкій справі вже ціле десятиліття. Про його бойовий шлях, виклики на ДТП та труднощі роботи розповіли у пресслужбі ГУ ДСНС України в Черкаській області.

За 10 років служби Олександр пройшов шлях від невпевненого новачка до досвідченого фахівця. Він досі яскраво пам’ятає свій перший серйозний виклик: масштабна нічна пожежа у приватному будинку. Тоді через велику кількість старих речей на горищі вогонь швидко розповсюдився, і від фізичного та емоційного напруження після завершення роботи Олександр буквально втратив чутливість у ногах та руках. Це стало першим «бойовим хрещенням» молодого вогнеборця.

Робота рятувальника — це не лише боротьба з вогнем. Олександр згадує виснажливі ліквідації загорянь на торфовищах, де доводиться працювати тижнями в умовах сильної спеки та густого диму, прокладаючи лінії до віддалених джерел води. Проте найважчими психологічно залишаються дорожньо-транспортні пригоди. Рятувальник ділиться спогадами про нічну ДТП, коли легковик влетів під вантажівку, та про визволення постраждалої жінки з автівки, що опинилася в кюветі. У таких моментах головне — професійна витримка: «Ми не маємо права піддаватися емоціям. Паніка — ворог порятунку».

Бути водієм пожежної машини — це окреме мистецтво. Олександр пояснює, що радіус їхньої роботи сягає 40 кілометрів. Доводиться бути і картографом, і майстерним керманичем, адже велика цистерна не завжди може проїхати вузькими сільськими вуличками чи розмитими після дощу ґрунтовими шляхами. Попри постійний стрес, Олександр високо цінує свою команду. За його словами, дружній колектив 6-ї ДПРЧ, де завжди знайдеться місце для підтримки та доброго гумору, — це найкращий «антидот» від професійного вигорання.